Взаємозв’язок процесів обміну. Роль печінки в обміні речовин. Проведення проб на колоїдостійкість білків

Інструкція до практичного заняття №19

 

Тема: «Взаємозв’язок процесів обміну. Роль печінки в обміні речовин. Проведення проб на колоїдостійкість білків».

 

Спеціальність 5.12010201 «Лабораторна діагностика»

 

Обладнання: лабораторний посуд, фотоелектроколориметр, бланки аналізів.

 

Реактиви: 0,5% розчин кальцій хлориду, дистильована вода, спиртовий розчин очищеного тимолу – 10г/100 мл 96% етанолу, натрію барбітал-барбіталовий буферний розчин, тимоло-барбіталовий буферний розчин, градуйований розчин:

1)розчин барію хлориду – 0,096 моль/л: 1,175 г барію хлориду розчиняють у 100 мл дистильованої води.

2)розчин сульфатної кислоти – 0,2 моль/л.

 Із розчинів (1) (2) готують суспензію барію сульфату: 3 мл розчину (І) вливають у мірну колбу  на 100     мл і об’єм доводять до 100 мл розчином (2). Температура зберігання суспензії 4-100С.

 

Біологічний матеріал: сироватка крові.

Основна:

• Біологічна хімія з біохімічними методами дослідження / О.Я. Скляров, Н.В. Фартушок, Л.Д. Сойка, І.С. Смачило. — К.: Медицина, 2009. — 352 с.

• Біохімічні показники в нормі і при патології / За ред. О.Я. Склярова. — К.: Медицина, 2007.— 320 с.

• Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. — Тернопіль: Укр. Мед. книга, 2001. — 736с.

• Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К.: — Вінниця: Нова книга, 2007. — 656с.

• Іваницька Г.І., Люленко Л.В., Іваницька М.В. Практикум з клінічної біохімії: навч. посіб. — К.: Медицина, 2010. — 184 с.

• Клінічна біохімія: підручник / Д.П. Бойків, Т.І. Бондарчук, О.В. Іванків та ін.; За ред. О.Я. Склярова. — К.: Медицина, 2006. — 432 с.

• Конспект лекцій

Додаткова:

• Горячковский А.М. Клиническая биохимия в лабораторной диагностике. — Одесса: Экология, 2005. — 607 с.

•   Кучеренко М.Є., Бабенюк Ю.Д., Войціцький В.М. Сучасні методи біохімічних досліджень. — К.: Фітосоціоцентр, 2001. — 424 с.

• Маршалл В. Дж. Клиническая биохимия. — М.: БИНОМ, Невский Диалект, 2000. — 368с.

• Практикум з біологічної хімії / За ред О.Я. Склярова. — К.: Здоров’я, 2002. — 298 с.

 

Мета: Навчитися проводити проби на колоїдоістійкість білків. Давати оцінку отриманим результатам.

Конкретні цілі:

Студент повинен:

 

Знати

Вміти

1.Взаємозв’язок обміну білків, жирів і вуглеводів.   2.Ацетил-КоА, глюкозо-6-фосфат і піруват — загальні метаболіти процесів обміну. 3.Особливості біохімії печінки. Функції печінки.   4.Знешкодження токсичних речовин у печінці.   5.Біохімічні методи дослідження функціонального стану печінки.

1.Готувати реактиви.   2.Проводити первинний відбір результатів досліджень за критерієм: норма/патологія.   3.Користуватися лабораторним устаткуванням: мірним посудом, піпетками, дозаторами.   4.Користуватися ФЕКом.   5.Проведення проб на колоїдостійкість білків (проба Вельтмана і Тимолова). 6.Забезпечувати санітарно-протиепідемічний режим у лабораторії біологічної хімії з біохімічними методами дослідження.

 

Перелік практичних навичок:

 

1.Організація робочого місця.

 

2.Підготовка біологічного матеріалу для дослідження.

 

3.Проведення проби Вельтмана.

 

4.Проведення тимолової проби.

 

5.Знезараження відпрацьованого матеріалу.

 

Основні правила техніки безпеки і охорони праці:

 

1.Правила техніки безпеки при роботі з електроприладами (Додаток №1)

 

2.Правила роботи з інфікованим матеріалом (Додаток №2)

 

3.Дезінфекційні заходи (Додаток №3)

 

Хід роботи:

 

І. Теоретична конкретизація знань

 

1.Взаємозв'язок обміну білків, жирів, вуглеводів.

2.Ацетил - КОА, глюкоза-6-фосфат і піруват як загальні метаболіти процесів обміну речовин.

3.Основні функції печінки і її значення в обміні речовин і життєдіяльності організму.

4.Знешкодження в печінці ендо- та екзогенних токсичних речовин.

5.Роль печінки у підтримці і забезпеченні гомеостазу організму.

6.Ліпотропні речовини та їх роль. Склад та роль жовчі.

7.Показники, що характеризують функціональний стан печінки.

 

ІІ. Практична робота студента під керівництвом викладача

 

Проведення проби Вельтмана.

 

Принцип: методу: Реакція заснована на тому, що білки сироватки крові внаслідок нагрівання і дії розчину кальцію хлориду визначеної концентрації випадають у вигляді пластівців (спостерігають порушення колоїдостійкості).

 

Хід аналізу:

 

До 4,9 мл дистильованої води додають 0,1 мл сироватки, вміст пробірки змішують і потім додають 0,1 мл розчину кальцію хлориду. Вміст пробірки струшують і нагрівають над вогнем до одноразового кипіння суміші. Потім пробірку охолоджують і дивляться на світло: якщо пластівці у пробірці не утворюються, то додають 0,1 мл кальцію хлориду і знову доводять до кипіння. Процедуру повторюють до утворення пластівців в осаді.

 

Примітка: сироватка, яку взято для дослідження, повинна бути прозорою (Зберігати не менше ніж 24 доби від моменту взяття), без слідів гемолізу.

 

Норма – 0,4-0,5 мл розчин кальцій хлориду.

 

Клініко-діагностичне значення. Під час дослідження си­роватки крові витрачається менш ніж 0,4 мл кальцій хлориду за рахунок підвищення концентрації γ-глобулінів, що характерне пе­редусім для хронічних хвороб — цирозу печінки, гострої жовтої атрофії печінки, малярії, хронічної пневмонії, туберкульозу леге­нів.

 

Якщо витрачається більше ніж 0,5 мл розчину кальцій хлори­ду, то це зумовлене підвищенням концентрації α1- і α2-глобулінів сироватки крові. Спостерігається при гострих запальних проце­сах — активній формі ревматизму, активному процесі туберку­льозу легенів, нефриті, нефрозі, гострих інфекційних хворобах, злоякісних пухлинах, перитоніті.

 

Проведення Тимолової проби.

 

Принцип методу: Під впливом тимолово-барбіталового буфера змінюються фізико-хімічні властивості білків сироватки крові, внаслідок чого відбувається їх флокуляція, що проявляється помутнінням розчину у зв’язку з утворенням глобуліно-тимоло-фосфоліпідного комплексу.

 

Хід аналізу:

Хімічний посуд	Об’єм піпетки (мл)	Реактиви	Кількість реактиву (мл)	Етапи
Хімічні пробірки	10	Тимолово-барбіталовий буфер	6	Утворення глобуліно-фосфоліпідного комп-лексу.
	0,1	Сироватка	0,1

Змішують, залишають на 30 хв за кімнатної температури. Нефелометрують за червоного світофільтра проти тимоло-барбіталового буфера в кюветі завтовшки 10 мм.

 

 

Схема побудови градуйованого графіка для проведення Тимолової проби

 

Суспензія барію сульфату, мл	Розчин сульфатної кислоти (0,1 моль/л), мл	Одиниці помутніння по Shank і Hoagland (S-H)
1,35	4,65	5
2,7	3,3	10
5,4	0,6	20

 

Контроль якості. Достовірність отримуваних результатів контролюють за атестованими контрольними сироватками "Ліо-норм" (Чехія).

 

Норма — 0—4 одиниці S-Н.

Примітки.

1. Сироватка має бути негемолізованою.

2. Для приготування робочих розчинів та проведення проби слід вико­ристовувати чистий посуд без слідів синтетичних мийних засо­бів.

3. Замість кювети з довжиною оптичного шляху 10 мм можна використовувати кювету з довжиною оптичного шляху 5 мм.

 

Клініко-діагностичне значення. Тимолова проба вища за норму (позитивна) при гепатитах різної етіології, особливо при вірусному гепатиті А (хвороба Боткіна), цирозі печінки. При ме­ханічній жовтяниці, не ускладненій вторинним гепатитом, тимо­лова проба залишається у межах норми (негативна).